Заболевания картофеля

Популярные заболевания картофеля могут передаваться через материал для посадки. Возбудители болезней будут сохранены в структуре почвы в течении долгого периода времени. Поэтому особенную востребованность приобретает защита картофеля от заболеваний, а не лечение. Потому как оно может быть не только продолжительным и трудоемким, но и неэффективным.

Система мероприятий по защите картофеля от заболеваний и вредителей должна учитывать включение всех методов защиты с преимуществом экологично безопасных и рентабельных операций. Достичь этого можно лищь при помощи правильного применения всех приемов в техническом плане по выращиванию культуры.

Защита картофеля от заболеваний

Защита картофеля от заболеваний выполняется в течении всего вегетативного периода жизни клубня. Главная роль мероприятий по защите на картофеле должна быть направлена на получение здорового материала для посадки, и также на увеличение стойкости и выносливости растений к болезням и вредителям. Среди них важное значение придается профилактическим мероприятиям, не допускающих возникновения вредных организмов на посадках картофеля. Первым делом сюда должны относиться те приемы агротехники и ухода, которые проводятся учитывая специфики развития возбудителей заболевания или вредителей.

Большое внимание необходимо выделять применению биологических средств защиты и биологически активных веществ, повышающих способность к жизни растений. Средства на основе химии защиты растений необходимо использовать только в случае острой необходимости при воплощении Регламента выполнения мероприятий по защите и в строгом согласии со Перечнем пестицидов, позволенных к использованию (в части ЛПХ), и утверждаемым каждый год основным санитарным доктором РФ.

Раковые болезни картофеля

Рак картофеля. Данные болезни картофеля имеют ограниченное распространение, но оно страшно тем, что это крайне опасный карантинный объект. Оно встречается часто в северо-западном регионе, но порой и в условиях средней полосы. По большей части болезнь находится в частном секторе, на участках с повторным или продолжительным выращиванием картофеля на одном и том же месте, тем более при возделывании чувствительных сортов.

Наиболее стереотипный признак проявления указанной заболевания – образование наростов на клубнях, столонах, в припочвенной части стеблей, на нижних листах. Сначала они маленькие, имеют цвет поражаемого органа, потом буреют, чернеют, загнивают и из них в грунт проникают большое количество цистоспор возбудителя.

В почве они могут сохраняться до 20 лет и более. На внешне здоровых клубнях они могут сохраняться с частичками прилипшей почвы. С зараженного участка цисты и споры могут попасть на другой участок с растаявшей или водой после дождя, с орудиями обработки, с землей, прилипшей к ногам зверей или человека. Также, если скармливать животным зараженные клубни в сыром виде, то цисты и споры, пройдя через кишечник животного целыми и невредимыми, одновременно с навозом проникают на новые или старые участки выращивания картофеля. Распространение заболевания можно значительно уменьшить выращиванием ракоустойчивых сортов: Невский, Пушкинец, Жуковский, Луговской, Зарево и др., но спустя каждые 2 года необходимо обязательно проводить смену одних устойчивых сортов на прочие.

Все новые сорта нужно покупать лишь через систему госсортоиспытания: в приватном порядке привозить эти сорта из иных регионов абсолютно запрещено. Собственно несоблюдение данного требования как раз и приводит к тому, что рак картофеля, не взирая на меры карантина, начинает понемногу расширять регион собственного распространения.

Возбудитель инфекции сберегается в почве в виде цистоспор на растительных остатках до 4 лет. Благодаря этому на полях и участках, где были обнаружены очаги рака, нужно решительно уклоняться от посадки картофеля как минимум до 5 лет, чтобы почва очистилась от спор этого опасного гриба. На таких участках можно растить свеклу, подсолнечник, зерновые и зернобобовые культуры.

Данные участки можно еще оставлять под чистым паром с проведением всех предусмотреных обработок почвы и с внесением удобрений на органической основе. Проведение известкования участка, безусловно, будет помогать успеху в борьбе с раком картофеля, но при этом необходимо не забывать про то, что известковые материалы нужно вносить не напрямую под картофель, а под предшествующую культуру, чтобы потом не было всплеска парши картофеля.

Правилами карантина не позволяется вывоз картофеля, корнеплодов, луковиц и окоренённых растений из зон распространения заболевания, пока карантин не будет убран официально.

Фитофтороз картофеля

Фитофтороз картофеля — болезнь поражает листы, стебли, клубни. Начальные признаки болезни появляются по большей части во вторую половину вегетации – после цветения или после смыкания рядков, но во многие годы и до недавнего времени.

После смыкания ботвы на долях нижних листьев с верхней стороны появляются сначала очень маленькие, потом сливающиеся мокнущие пятна, которые потом буреют. На нижней стороне листа, на границе пятна (территория мертвой ткани) и здоровой ткани, рождается рыхлый беловатый налет – это критерий конидиального спороношения гриба. При помощи ветра и капель дождя споры с заболевшего растения переносятся на прочие кусты, на которых они заражают иные листья, стебли и даже цветоносы. При очень большой влажности воздуха, частых дождях и обильных росах болезнь довольно распространяется быстро по всему полю. Это вызвано тем, что конидиальные споры в мокрых условиях превращаются в зооспорангии (вместилища зооспор). В них взамен одной неподвижной споры образуется до 20–30 зооспор. Зооспоры если есть наличие влаги на листьях и при «смыкании рядков» распространяются столь быстро, что поле в короткие сроки становится бурым из-за отмерших и повисших листьев.

С листьев споры смываются в грунт, где заражают клубни, находящиеся рядом к поверхности грунта. Молодые клубни могут также заражаться от соприкасания с загнившими больными клубнями, которые остались либо от весенней посадки, либо от уборки с минувших лет. В этих всех случаях на клубнях уже в период уборки будут видны твёрдые вдавленные подкожные свинцово-серые пятна.

На разрезе клубня заметны разные по форме и габаритам коричневые затеки – от поверхности клубня к его центру. Если клубни заразятся при уборке от соприкасания с больной ботвой, а при закладке на хранение – с больным клубнем, то пятна проявятся лишь через 20 дней, другими словами очень часто заболевание на клубнях начнет протекать при хранении, вызывая в последующем развитие мокрой гнили.

Сдерживает развитие фитофтороза возделывание относительно устойчивых сортов, особенно среднепоздних и поздних сроков развития, увеличение стойкости растений при помощи калийных удобрений и микроэлементов (бор, медь, марганец), чередование с другими культурами и возвращение на старое место не до недавнего времени, чем через 4 года.

Приемлемо ранние сроки посадки помогают появлению клубней ещё до возникновения признаков заболевания в поле.

Опрыскивание растений, приблизительно через 14 дней после всходов, раствором медного купороса 0,2 %-ой концентрации (4 л на сотку) увеличивает стойкость растений, а высокое окучивание перед смыканием ботвы и предуборочное убирание её предохраняет клубни от допустимого заражения.

Уборку картофеля лучше проводить в сухую погоду, с дальнейшей выдержкой его в режиме временного хранения в течение 3 недель (продуктовые клубни – в темноте, а семенные – на мягком свету).

Перегородка клубней перед закладкой на постоянное хранение, с удалением всех клубней с проявившимися признаками заболевания, и соблюдение требуемых показателей режима увеличивают лежкоспособность клубней, – все это как раз и предохраняет картофель от возникновения различных гнилей. При хранении пораженные клубни загнивают (признак заболевания – мокрая гниль), и по ним может пойти вторичное поражение иными патогенами, например, фузариозом.

Химическое опрыскивание лучше всего проводить как в фазу бутонизации, что нередко сходится с возникновением первых признаков заболевания, так и после цветения, т. е. по прошествии трех недель. У часников разрешены для применения следующие препараты:

• оксихом – 2 таблетки или 20 г препарата на 10 л воды с расходом данного состава на 2 сотки (2 опрыскивания);
• бордоская жидкость 1 % (100 г медного купороса + 100 г негашеной извести на 10 л воды) – до 4-х опрыскиваний спустя каждые 7 дней;
• купрокат – 25 г на 10 л воды с расходом данного состава на 2 сотки (2 опрыскивания).

Химическую обработку лучше проводить в утренние или вечерние часы, в первую очередь при помощи опрыскивателя, а не при помощи веника. При первом опрыскивании нужно пытаться обрабатывать кусты как бы снизу, а при втором – нужно охватывать весь куст.

В первую очередь при проведении опрыскивания следует: исполнять все меры предосторожности; не пасти скот вблизи обработанных участков; не заходить на участок, для проведения прополок или других вариантов работ, как минимум в течение 7 дней; не скармливать скоту сорняки, выполотые с обработанных участков, и не раскидывать их за пределы участка.

Ризоктониоз картофеля

Ризоктониоз картофеля — черная парша. Второе название данной болезни – черная парша, из-за черных небольших коростинок на поверхности кожуры, которые легко сковыриваются ногтем. Малозаметная, но довольно хитрая и опасная болезнь, так как вред от неё вырисовывается не на клубнях урожая этого года, а на посадках следующего года.

Особенно крепкий вред от неё вырисовывается при чрезмерно ранней посадке клубней в непрогретую почву, или на чрезмерную глубину или при затяжной холодной весне, и также при очень большой влажности почвы, когда перед возникновением всходов почва заплывает, и на ней образуется корка. Все данные условия «замедляют» рост появившихся проростков. Проростки ослабляются и подвержены в почве заражению раздражителем заболевания, из-за чего они буреют, чернеют, на них появляются язвы, ткань загнивает, всходов либо не будет вообще, либо они будут весьма ослабленными. Поэтому болезнь считается главной причиной изреживания всходов на посадках картофеля.

В последующем у растений загнивает прикорневая часть стебля, столоны отгнивают, в пазухах листьев появляются воздушные клубеньки, неподходящие для применения. Снизу стеблей в сырую погоду образуется белый войлочный налет, споры с которого смываются в грунт, где они заражают молодые клубни. Нужно иметь всегда в виду, что клубни нового урожая подвергаются заражению исключительно после того, как они уже сформируются. На них появляются слабозаметные пятна, слегка заглубленные, с трещиной их в виде сетки. После отмирания ботвы, при раннем удалении ботвы или при уборке урожая мицелий гриба на поверхности клубня уплотняют, а потом эти уплотнения преобразовуются в черные коростинки. Это говоря иначе склероции (мумифицированные кусочки мицелия, являющиеся зимующей стадией гриба).

Они будут сохранены на клубнях и в почве, развиваясь на растительных остатках и сорняках, а еще в неубранных и необделанных тайниках.

Не считая картофеля болезнь может также формироваться на свекле, капусте, моркови, огурцах, салате, тыкве и т. п., и также на сорняках, например, на курином просе. Благодаря этому с засорившихся полей и участков клубни на семена решительно брать не рекомендуется.

В защите картофеля от ризоктониоза нужно выполнять чередование культур с возвратом на старое место не до недавнего времени, чем через 4 года. Разместить посадки картофеля наиболее целесообразно после озимой ржи, иных зерновых и зернобобовых культур, и также по обороту пласта многолетних трав.

Сильнопораженные семенные клубни нужно тщательно забраковывать, а оставшиеся после переборки клубни необходимо обработать препаратом Дитан М-45 80 % с. п. (200 г на 5 л воды и 100 кг клубней) или 1 %-ым раствором борной кислоты (100 г на 10 л воды). Посадка картофеля только в прогретую почву (8 °C), боронование за 3 дня до всходов, значимая уборка в сухую погоду, – это все будет помогать удерживанию развития заболевания.

Обычная парша. Болезнь вызывается лучистыми грибками или актиномицетами. Она вырисовывается на клубнях в виде шершавых язв – глубоких, рельефных или плоских, часто покрывающих каждый сантиметр поверхности.

Подвергаются заражению клубни в начале собственного формирования через еще слабую кожуру, а потом болезнь развивается на них в течение всего периода их энергичного роста. Клубни, зараженные паршой, становятся очень мало привлекательными, теряется их красивый вид, становятся больше отходы продуктового картофеля, ухудшается лежкоспособность, т. к. через язвы попадают возбудители разных гнилей. Сильно пораженные клубни для посадки негодны, т. к. глазки у них практически все отмирают.

Из-за этой причины всходов при высадке подобных клубней почти не будет. Более сильно болезнь вырисовывается в сухие годы с жарким летом. Она также отмечается при внесении больших доз азотных удобрений, при известковании почв в течении года посадки картофеля, при внесении свежего навоза, особенно соломистого, и в случае дефицита в почве марганца и бора.

К защитным мероприятиям от данной болезни относятся:

• посев и запашка сидеральных культур (горчица, вика, люпин и др.), что помогает повышению биологической активности почвы, переводу нерастворимых соединений марганца в растворимые, отчего угнетаются возбудители заболевания;
• внесение под картофель полуперепревшего навоза;
• внесение малых доз извести, лишь при надобности, и исключительно под предшествующую культуру;
• применение при посадке в рядки кислых форм мин. удобрений (сульфат аммония, суперфосфат, сульфат калия или калимагнезия), тем более если раньше вносилась известь;
• внесение микроэлементов (марганец, бор, медь) в дозах соответствующих агрохимическому состоянию почвы.

Черная ножка

Черная ножка. Самая опасная и вредоносная бактериальная болезнь. Находится она в поле практически сразу после всходов по признаку увядания растений. Листы становятся желтоватыми, доли их складываются по центральной жилке, вскоре засыхают. Часть снизу стебля и корни чернеют, загнивают, стебли легко выдергиваются из почвы.

У более взрослых растений, во влажную прохладную погоду, загнивает и надземная часть стебля. Ткань ослизняется, становится темно-зеленой, при нажимании ощущается полость, на поперечном срезе видны почерневшие сосуды. При раннем развитии заболевания клубни не появляются, а при более позднем, бактерии из заболевшего растения переходят в новые клубни.

Признак заболевания на клубне вырисовывается от столонного следа в виде гниения внутренних тканей с зловонным запахом.

При этом стенки выгнивания мякоти имеют черный цвет, откуда собственно болезнь и была названа.

Клубни могут заражаться также и от остатков растительности в почве, и от контактов с больными клубнями. В данном варианте загнивание произойдет в любых местах клубня в первую очередь по типу пуговичной (фомозной) гнили, а потом, дойдя до кольца, болезнь будет формироваться по типу черной ножки. В условиях недостаточного увлажнения почвы и очень высокой температуры развитие заболевания на зараженных клубнях тормозится, загнивание не вырисовывается, увядания растений фактически нет, т. е. болезнь приобретает скрытую форму. Болезнь может возникать при хранении или на следующий год в поле.

Основное в защите культуры от черной ножки – это получение здорового материала для посадки. В период вегетации на участках, отведенных под семенные цели, обязано вестись как минимум несколько фитопрочисток (цель: убирание больных кустов одновременно с клубнями): по всходам, во время цветения и перед уборкой (в начале побурения ботвы).

Возвращать картофель на старое место выращивания нужно не раньше, чем через 4 года. Убирание ботвы перед уборкой, уборка только в сухую погоду, высококачественная просушка клубней перед закладкой на хранение – это все должно лимитировать развитие заболевания.

Кольцевая гниль

Кольцевая гниль. Болезнь течет не быстро: листья теряют цвет, желтеют, доли складываются по главной жилке, стебли увядают вдоль периметра куста, засыхают, падают на землю. Увядание может продолжаться до уборки картофеля. Особенно откровенно признаки появляются в сухое, жаркое лето. Из заболевшего куста через столоны по сосудистой системе бактерии попадают в молодые клубни на первых этапах их формирования.

На разрезе клубня видно, особенно со стороны столонной части, что сосудистое кольцо становится светло-жёлтым, потом оно чуть буреет, ткань сосудов размягчается и в последующем – выгнивает.

При нажимании из них выделяется слизистая пузыристая вонючая масса. Понемногу загнивает вся сердцевина клубня, внутренний объём клубня заполняется светлой, клейкой, тягучей дурно пахнущей слизью.

Порой такие клубни обнаруживаются уже при уборке, но чаще – в период хранения. При заражении клубней в период уборки болезнь может возникать в виде ямчатой формы, которая находится при хранении лишь в феврале-марте.

Под кожурой рождается желтоватые пятна от 3 мм до 15 мм. Ткань под ними загнивает, может достигать сосудистого кольца, и потом бактерии делятся по нему, вызывая его закупорку и дальнейшее загнивание. Такие клубни, попадая в посадку, дают пациенты кусты. Бактерии могут сохраняться как на поверхности внешне здоровых клубней, так и в середине их в скрытом состоянии.

Меры защиты от кольцевой гнили те же, что и от черной ножки, но растения убираются тут лишь при проведении второй и третьей фитопрочисток.

Сухая гниль. Признаки сухой гнили появляются на клубнях по большей части в период хранения, особенно через 2 месяца после закладки. Один из главных возбудителей заболевания – гриб рода фузариум – может сохраняться в почве в виде хламидоспор очень долгое время (до 6 лет), и также на клубнях с частичками прилипшей почвы и в плохо очищенных и непродезинфицированных местах хранения (складах, погребах, подвалах, подполах).

Инфицирование клубней в поле и хранилище выполняется лишь через повреждения кожуры (сдиры, надрезы, срезы, разрывы и др.), и также через места, пораженные болезнями (фитофтороз, ризоктаниоз, фомоз, парша и др.) или повреждённые вредителями (колорадский жук, проволочник, совка, мышь и др.).

На клубнях появляются серовато-бурые пятна, потом они слегка вдавливаются, ткань под ними загнивает, подсыхает, кожура становится складчатой, а клубень затвердевшим и не тяжёлым. На его поверхности появляются белесые с оттенком розового подушечки из конидиеспор гриба. При их помощи происходит перезаражение клубней (грибы рода фузариум).

Активное развитие заболевания происходит при температуре воздуха в местах хранения выше 5 °C и очень большой влажности 85–90 %.

Даже слабопораженные клубни не годятся для посадки. в борьбе с сухой гнилью будут продуктивны все мероприятия по защите, направлены как на пресечение иных заболеваний, так и на ограничение повреждений клубней вредителями или механическими травмами при уборке и при доработке продукции перед закладкой картофеля на хранение.

Более того, нужно обязательно проводить дезинфекцию хранилища перед закладкой нового урожая как минимум 2 раза. В первую очередь отделывают поверхности потолка и стен известковым молоком с добавкой медного купороса (2 кг извести + 100 г медного купороса на 10 л воды), а потом отделывают все помещение при помощи фунгицидных шашек (1 штука на 200 м3). Сдерживает развитие гнили сжигание в хранилище сухой полыни (при воплощении герметизации), и также помещение в массу клубней листьев бузины, рябины, шелухи лука и т. п.

Во время зимы нужно пытаться исполнять режим хранения (температура 4 °C, влажность 90–95 %), удалять очаги болезней, однако не перебирать их.

Хранилища после выемки клубней нужно тщательно чистить от остатков прошлогоднего урожая.

Мокрая гниль картофеля

Мокрые гнили. Признаки их начинают формироваться на клубнях в поле, но как правило они появляются при хранении.

Бактериальная мокрая гниль картофеля вызывается комплексом гнилостных бактерий, также возбудителями черной ножки и кольцевой гнили. Инфекционные начала попадать могут в клубень через повреждения насекомых, раны и травмы. Ткани клубня размягчаются и превращаются в слизистую, светлую, а потом мрачно бурую гнилостную массу с зловонным запахом. Кожура часто остается внешне здоровой. Бактерии первым делом заражают клубни, пораженные иными болезнями или повреждённые вредителями и повреждениями от механических факторов кожуры при уборке.

При хранении мокрая гниль развивается очагами, очень сильно при температуре воздуха выше 5 °C и при очень большой влажности (о чем можно судить по наличию капели на поверхности потолка). В очагах поражения температура подымается до 50 °C, при этом быстро сгнивает общая масса клубней.

Мокрая гниль может вызываться также и от удушения клубней, т. е. при переуплотнении и переувлажнении почвы в период выращивания и уборки, при хранении клубней с большой примесью мокрой земли, при закладке большой массы клубней на единицу площади, особенно без учета кубатуры помещения, и при плохой вентиляции. Во всяком случае клетки клубня задыхаются от минуса кислорода. На поверхности появляются размягченные участки, при нажимании на них выделяется светлая жидкая крахмалистая масса, а под ней проступают полусферические впадины твёрдой ткани.

Мокрая гниль рождается также от переохлаждения и подмораживания клубней. При температуре близкой к 0 °C поверхность клубня становится мягкой, мокрой, глазки отмирают. Мякоть на разрезе сероватая с бурыми точками и пятнами. При температуре меньше минус 1 °C в клетках появляются кристаллики льда, благодаря чему клетки отмирают. При дальнейшем оттаивании из клубней течет жидкость. Мякоть становиться водянистой, стекловидной, на воздухе быстро краснеет, потом темнеет. Благодаря этому, даже слегка переохлажденные клубни на долгое хранение залаживать не следует.

Главный приём в защите картофеля от мокрых гнилей при хранении – это закладка здоровых клубней и соблюдение режима хранения. Правильная агротехника, мероприятия по защите против заболеваний и вредителей будут помогать повышению лежкоспособности клубней.

Оперативное убирание очагов с захватом здоровых клубней, сопрекасающихся с ними, сдерживает распространение гнилей. От переборки во время зимы кол-во очагов возрастает, благодаря этому если всё-таки нужно освободится от гнили, то взамен переборки нужно вынимать всю партию, после этого перебирают её и реализуют.

Вирусные заболевания картофеля

Под этим наименованием, в основном, рассматривается комплекс заболеваний вирусной природы, вызывающий изменение покраски листьев, деформацию органов и карликовость растений. Сюда относятся полосчатая мелкая плитка, морщинистая мелкая плитка, скручивание листьев, обычная мелкая плитка (крапчатость) и иные вирусные заболевания картофеля.

Инфекционное начало заболеваний сберегается в клубнях, но внешних признаков на них практически нет. Такие клубни, посаженные в поле, дают пациенты растения, и от них при помощи насекомых с колюще-сосущим ротовым аппаратом (тли, клопы, цикадки и т. п.) болезнь подается на здоровые растения. Распространяется болезнь также и от соприкасания тканей заболевшего растения с тканями здоровых растений, и также от повреждений от механических факторов, что очень часто происходит при уходе за культурой.

Кусты у заболевших растений низкорослые, с морщинистыми и смотанными листами. Такие растения следует удалять, т. е. раскапывать одновременно с клубнями по мере нахождения, чтобы болезнь не оставалась в поле, и чтобы с них она не передавалась бы иным растениям.

Полосчатая мелкая плитка отличается возникновением сначала на нижних и средних листах пятен в виде мозаики, а потом темных практически черных полосок и пятен на жилках (снизу листа почернение жилок заходит за пределы пятна). Листы становятся хрупкими, отмирают и падают, но порой – просто обвисают. К сроку цветения стебель оголяется фактически полностью кроме того, что на верхушке остается 1–2 пары листьев.

Болезнь подается тлями или через повреждения механического типа с инфицированным соком. Зимует вирус в клубнях.

Морщинистая мелкая плитка вызывает сильное вздутие ткани листа между жилками из-за ухудшения оттока продуктов ассимиляции из листьев. Они становятся морщинистыми, практически волнистыми. В начальный год инфицирования болезнь вырисовывается слабо, а вот через 3 года растения становятся низкорослыми, листы очень маленькими, морщинистыми, хрупкими, рано отмирающими.

Растения, в основном, не цветут, и завершают собственную вегетацию на 4 недели до недавнего времени здоровых растений.

Скручивание листьев (шуршащая мелкая плитка) – наименование само за себя говорит. Более отличительные признаки болезни появляются на второй и тем более на 3 год жизни после заражения. У заболевших растений кусты низкорослые, листы складываются по центральной жилке и по краешкам закручиваются. Покраска у них становится желтоватая с чуть бронзоватым оттенком. Вывод ассимилянтов из ботвы в клубни затормаживается, благодаря этому листы становятся кожистыми, хрупкими, как бы «шуршащими» (когда их потревожишь). Корневая система у растений слабая, что приводит к появлению либо очень маленьких клубней, либо они абсолютно не закладываются.

Обычная мелкая плитка картофеля (крапчатость) вырисовывается на молодых листьях в мозаичной светло-зеленой крапчатости разной сложной формы. С возрастом у ряда сортов на местах крапчатости появляются бурые практически черные пятна. Вирус подается от соприкасания здорового растения с больной ботвой либо напрямую, либо чрез укусы насекомых (картофельная тля), либо опосредованно – через повреждения механического типа, наносимых при помощи орудий труда при проведении работ по уходу за посадками.

Из мер для защиты против вирусов ключевыми считаются: проведение трехкратной фитопрочистки семенных участков (при этом первая станет более эффектной по всходам), устранение сорняков (резерваторов инфекции) и насекомых, например, тлей (инфекционных переносчиков).

В любых ситуациях с вирусными заболеваниями у растений быстро снижается активность фотосинтеза в листах, затрудняется вывод ассимилянтов, благодаря чему недомер урожая может составлять от 10–15 % до 30–45 %.

В период предпосадочного обогрева и проращивания клубней нужно убирать клубни с нитевидными и хлоротичными ростками.

Опрыскивание картофеля инсектицидными препаратами уничтожает насекомых – распространителей инфекции.

Неинфекционные или рабочие заболевания

Вызываются резкими отклонениями экологических факторов от норм, нужных растению для благоприятного роста и развития. В результате данных отклонений происходит нарушение нормального протекания физиологических процессов в растениях и в клубнях, что приводит к возникновению каких-нибудь несвойственных для растений признаков неинфекционных болезней – критериев нарушений. Если стебли мощные, интенсивно-зеленые, часто полегают, то это от излишка азота.

Возникновение снизу куста светло-зелёных, а потом желтеющих листьев, считается доказательством азотного голодания и т. д.

Если же у растения задерживается рост, а листы тусклые – то это указывает на недостаток фосфора.

В случае дефицита калия края листьев начинают в первую очередь буреть, а потом они усыхают, и лист понемногу отмирает. В случае дефицита железа встречается говоря иначе хлороз листьев, когда жилки остаются зелеными, а листовые пластинки становятся мозаично-хлоротичными.

Указанные заболевания носят обратимый характер: признаки их очень часто исчезают с устранением фактора, их вызывающего. Так если вносят азот, фосфор, калий, микроэлементы и др., то растения опять приобретают «здоровый» вид. Благодаря этому многие считают по ошибке, что данные болезни как бы даже как бы и не опасные. Но они способны значительно сделать слабее растение, чем предрасполагают его к поражению уже инфекционными заболеваниями, или к получению продукции, неподходящей к потреблению.

К практичным болезням, носящим необратимый характер, и благодаря этому могущим нанести значительный вред качеству и лежкоспособности продукции, относятся следующие изменения.

Потемнение мякоти клубня, т. е. окрашивание её в свинцово-серый, голубоватый или черный цвет происходит из-за разных причин:

• при недостаточном поступлении калия в клубень (пятна вокруг глазков и достаточно большие);
• при больших или пониженных температурах;
• в случае дефицита кислорода и избытке углекислого газа (пятна в любых местах мякоти);
• от повреждений от механических факторов в период уборки, транспортировки и закладки на хранение (пятна на внешних слоях мякоти, т. е. в местах ударов, ушибов).

Железистая пятнистость – рождается на мякоти клубня в виде ржаво-коричневых разводов и пятен (часто напоминающих фитофторозные) в любых местах клубня (у фитофтороза они лишь от поверхности). Основой считается засушливая погода, когда в клубни поступают в избытке железо и алюминий на фоне минуса кальция.

Трещины – появляются на поверхности клубня в тот момент, когда в период засушливых условий клубень начал физиологически созревать, в особенности у него появляются кольцевые зоны огрубления эпидермальной оболочки (кожуры), впрочем внутренне клубень ещё не перешел к стадии покоя. После прохождения дождей клубень начинает активно «накачиваться» ассимилянтами, из-за чего он вновь трогается в рост по всем направлениям, не считая кольцевых зон. Тут оболочка рвется, образуется рваная грубая рана (трещина), края которой понемногу затягиваются и пробковеют.

Дуплистость клубней – образуется в результате отставания роста внутренних тканей от наружных оболочек. По большей части дуплистость находится у больших клубней из-за их энергичного роста в период недостаточного влагообеспечения, при этом влагообеспечение растущих наружных тканей идет в ущерб влагоснабжения внутренних тканей.

Позеленение клубней – происходит тогда, когда клубни находятся на свету неизвестно длительное время. Такие клубни в пищу решительно принимать нельзя из-за лишнего содержания в нем «соланина», который оказывает крепкий токсический эффект на животный организм. Позеленевшие клубни откладуют на хранение, так как они обладают высокой лежкоспособностью, и дальше их применяют в качестве материала для посадки.

Израстание и дети – эти рабочие изменения обусловливаются резкой сменой атмосферных условий с засушливого режима на сезон дождей. При израстании в первую очередь клубень прекращает рост и развитие, кожура у него понемногу пробковеет. Благодаря этому, когда пойдут дожди, то вновь сформированный клубень как бы «пробуждается», другими словами почки у него трогаются в рост в виде новых столонов, на которых будут возникать клубеньки «нового» урожая.

Дети же появляются тогда, когда кожура пробковеет неровно, и в случае наступления дождей на клубне в местах недостаточного опробковения начинают возникать «грыжи», другими словами идет разрастание тканей клубня в этих местах. Дети являются отличными «воротами» для инфекций, благодаря этому клубни с детьми и израстанием на долгое хранение залаживать не рекомендуется, другими словами их нужно использовать первым делом.

Переохлаждение, промерзание, ожоги от солнца и иные заболевания связаны с нарушением нормальной деятельности растительного организма из-за длительного действия на них невысоких позитивных температур или негативных температур, или прямых лучей солнца и т. п. Во всяком случае эти клубни нельзя сохранять, так как здесь есть очень большой риск того, что они будут первым делом подвергаться инфекционным атакам. Благодаря этому их нужно также использовать первым делом.

Галерея фотографий: заболевания картофеля (нажмите для увеличения):

Хвороби картоплі та боротьба з ними. Картопля: хвороби і шкідники

Картопля відмінно росте майже в будь-яких кліматичних умовах. Він переносить і кислий грунт, але врожай значно підвищується після вапнування. Велика кількість вологи і світла є, по суті, єдиними умовами для росту картоплі. Але навіть в ідеальних умовах культура знаходиться під загрозою зараження грибами, вірусами і бактеріями. Здесь ми розглянемо основні проблеми і універсальні рішення, які допоможуть впоратися не тільки з представленими прикладами, але й запобігти безлічі інших подібних захворювань. Незважаючи на те що виводяться сорти картоплі, стійкі до фітофторозу, нематоди або парші, захворювання і шкідники все одно продовжують губити урожай. Але на кожного ворога знайдеться собственную зброю.

Хвороби картоплі і боротьба з ними

Велике число різноманітних ворогів картоплі значно знижує рівень врожаю. До їх числа відносяться не тільки гриби і комахи, а й віруси, що вражають бульби і суцвіття і перешкоджають нормальному росту. У силу цього дуже важливо проводити безліч профілактичних заходів до посіву і під час вирощування, щоб зберегти ваш картоплю. Хвороби і шкідники завдають величезної шкоди, тому краще вкласти кошти і позбавити себе від переживань, ніж втратити половину врожаю.

Застосування отрут і хімікатів знижує харчові якості картоплі, він може стати шкідливим і небезпечним не тільки для корисних комах, тварин і птахів, а й для людей. Хвороби картоплі та боротьба з ними вимагають особливої уваги до посадки. Розглянемо докладно всі їх види в цьому матеріалі. Для більш повного засвоєння інформації у статті є фото хвороб картоплі, а також шкідників, що паразитують на бульбах.

Дротяники — це личинка жука-щелкуна. Він являє собою маленьке сіре комаха довжиною в 12-15 мм. Назву він отримав через те, що видає клацали звук, перевертаючись зі спини на лапи. Одна самка відкладає від 50 до 200 яєць у весняний період, з яких і з’являється на світ злощасний дротяники. Личинки здатні знищити цілий урожай, тому в першу чергу треба захистити його від самих жуків.

Боротьба з проволочником

Є три способи, які придатні для боротьби з цим паразитом:

1. Очищена картоплина нанизується на палицю і закопується в землю приблизно на 7 сантиметрів. Краще зробити кілька подобных картоплин, щоб покрити більшу площу. Личинки жука-щелкуна зберуться на ній, і через чотири дні вже можна буде викопувати її. Знищити шкідників можна буде за допомогою окропу або вогню.
2. При посадці картоплі заливайте в землю соняшникову олію з мелкоізмельченной шкаралупою від курячих яєць. Такий розчин вб’є дротяники раніше, ніж він добереться до картоплі. Цей спосіб допоможе урожаю не сущесітвует від дротяники, багато інших земляні комахи гибнуть в такому розчині, наприклад, капустянка.
3. За два тижні до посадки закопайте в землю кукурудзяні зерна — приблизно по 2-3 гнізда на квадратний метр. Дротяники приваблює не сущесітвует картопля, личинки із задоволенням зберуться і навколо зерен. Коли кукурудза проросте, її можна відкопати, обібрати личинок і спалити їх або залити окропом.

Фітофтороз

Фітофтороз (фітофтора) — це не сущесітвует причина втрати врожаю томатів, але також найпоширеніші хвороби картоплі, і боротьба з ними важлива для всіх фермерів, незалежно від вирощуваної культури. Для картоплі фітофтороз особливо згубний, так як протягом двох тижнів може заразити все поле. Втрати сягають 70% врожаю. Фітофтороз розповсюджується за допомогою грибних спор, що дозволяє йому швидко переміщатися під землёй і заражати бульби.

У перші дні появи фітофтороз проявляється в потемнінні на листках. Також на нижній стороні листа з’являється білий наліт. Це проростають спори гриба. Вони падають вниз, заражаючи собою коріння і плоди картоплі. Трохи пізніше на бульбах з’являються бурі плями.

Боротьба з фітофторозом

Небезпечний гриб вимагає серйозних комплексних заходів. Так, необхіднище:

• Використовувати сорти картоплі, стійкі до фітофторозу.
• Відбирати здорові бульби для посадки.
• Обробляти бульби фунгіцидними засобами.

Шкідники та хвороби картоплі в картинках

Як тільки мова заходить про ворогів картоплі. нам відразу згадується колорадський жук. Однак крім цього шкідника, більший шкоди врожаю наносять віруси, бактерії, гриби та інші комахи. Хвороби картоплі в картинках можна знайти в Інтернеті, а також в будь-яких книгах з вирощування овочів, які розповідають про основні моменти профілактики та боротьби з ними.

Саме профілактичні заходи допомагають добитися хорошого врожаю, так як вони віднімають менше часу і праці. І завжди слід пам’ятати, що отрутохімікати, застосовувані в боротьбі з хворобами і шкідниками, не тільки погіршують харчові якості картоплі, але і можуть бути шкідливі для організму.

Які хвороби картоплі в картинках ми бачимо?

Найпоширенішими хворобами є проволочник, фітофтороз, суха гниль і рак картоплі.

Проволочник

Найбільш поширений шкідник картоплі — проволочник, показаний на першій фотографії. Він харчується корінням рослини, підставами стебел, але найбільше йому до смаку припадають бульби. В них він проробляє ходи, вигризаючи м’якоть, що призводить до гнили овоча.

Фітофтороз

Фітофтороз — найпоширеніша грибкова хвороба картоплі (на картинці №2). Хвороба вражає бульби, листя, а також стебла рослини. Небезпечний він тим, що потрапляючи на картоплю, відразу починає розростатися, покриваючи все на своєму шляху бурими плямами, вбиває рослину. Нижня частина листя під час фітофторозу має білий наліт по краях плям.

Рак картоплі

Рак картоплі (фото №3) вражає як надземну частину рослини, так і бульби з корінням. Виражається захворювання у вигляді наросту, який поступово темніє і збільшується в розмірі. На бульбах і столонах рак виявляють за допомогою білого наросту, який постійно темніє і збільшується в розмірах. Це захворювання має форму головки цвітної капусти. Інфекція збудника здатна жити в землі до 30 років.

Суха гниль

Суха гниль — хвороба картоплі (на картинці №4) може нанести істотну утрату вже в сховище. Її розвитку сприяє надлишок гною або азотного добрива. Місця ураження кривляться через складочек і з’являються темні плями. Переходить від однієї бульби на другий, гублячи велика кількість врожаю. Хвороба з’являється у вигляді концентричних складочек, які мають подушечки різного забарвлення.

Які бувають ще хвороби картоплі?

Крім перерахованих вище хвороб картоплі існують ще й такі, як полосчатая мозаїка, макропсоріоз, крапчатость, готика, мокра гниль, кільцева гниль, бура плямистість і хлоротичні листя. Ці хвороби не дуже небезпечні, але часто зустрічаються.

Бура плямистість і хлоротичні листя

Проявляється ця фізіологічна хвороба картоплі унаслідок браку магнію. Під час хвороби на краєчку листя відбувається відмирання тканин. Якщо картопля має сильне магнієве голодування, то хвороба поширюється і на территорию між жилками.

Кільцева гниль

Дана хвороба має властивість вражати бульби картоплі. При хвороби специфична поява рожевих або бурих плям і тріщин, зараження судинної системи, яка набуває жовтого забарвлення. Далі місця ураження починають темніти і поширюватися на весь бульба.

Мокра гниль

Прояв цієї хвороби починається під час зберігання. Ознаками мокрої гнилі є розм’якшення і зволоження картоплі. Далі отличительно перетворення розм’якшень в слизову масу, яка має неприємний аромат і темно-буру або рожеве забарвлення.

Готика (веретеновидную бульб)

При цій хворобі отличительно зменшення листя рослини і їх розташування під гострим кутом до стебла. Поверхня листочка набуває шорсткість. При захворюванні погіршується формування бульб, які купують веретеновидную форму.

Крапчатость

При даної хвороби відбувається ураження листя і бульб картоплі. Забарвлення поверхні листа стає нерівномірною. Хвороба плохо впливає на врожай, погіршуючи якість бульб.

Макроспоріоз

При хвороби відбувається ураження листя, стебел і бульб картоплі. Характеризується хвороба покриттям листя сухими концентричними коричневими плямами руйнуванням тканини в цих місцях, що осипається в суху погоду. Якщо хвороба інтенсивно атакує, то пластинка аркуша жовтіє і засихає.

Полосчата мозаїка

Це вірусна хвороба, яка характеризується сильним ураженням рослини і зниженням врожаю бульб. Поразка хворобою проявляється на жилках листя і на стеблах, яке має вигляд поздовжніх смуг. При захворюванні рослина рано старіє і відмирає.

Крім перерахованих вище існує ще безліч хвороб картоплі, але вони менш поширені.

Профілактика хвороб картоплі

Щоб запобігти хворобі картоплі, необхіднище, по-перше, набувати сертифікований посадковий матеріал, який в більшості випадків поручателює відсутність хвороб, а по-друге, враховувати той факт, що збудники хвороб зберігаються в почвуі, особливо при посадці картоплі кілька разів на одному місці. Тому необхіднище враховувати при посадці рослини правила сівозміни.

Знати про хвороби картоплі необхіднище кожному городникові. Це допоможе при перших ознаках хвороби здійснити якісне лікування. А профілактика вбереже картопля від розвитку хвороб.

— Хвороби і захворювання картоплі: фітофтороз, ризоктоніоз і мокра гниль

Поширені хвороби картоплі можуть передаватися через посадковий матеріал. Збудники захворювань зберігаються в структурі грунту протягом тривалого періоду часу. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває захист картоплі від хвороб, а не лікування. Оскільки воно може бути не тільки тривалим і трудомістким, але і малоефективним.

Система заходів щодо захисту картоплі від хвороб і шкідників повинна передбачати включення всіх методів захисту з переважанням екологічно безпечних і економічно вигідних операцій. Домогтися цього можна тільки за допомогою раціонального використання всіх технологічних прийомів по вирощуванню культури.

Захист картоплі від хвороб

Захист картоплі від хвороб здійснюється протягом усього вегетативного періоду життя бульби. Провідна роль захисних заходів на картоплі повинна бути спрямована на отримання здорового посадкового матеріалу, а також на підвищення стійкості та витривалості рослин до хвороб і шкідників. Серед них особливе значення надається профілактичним заходам, що не допускають появи шкідливих організмів на посадках картоплі. В першу чергу сюди повинні ставитися ті прийоми агротехніки і догляду, які проводяться з урахуванням особливостей розвитку збудників хвороби або шкідників.

Особливу увагу слід приділяти використанню біологічних засобів захисту і біологічно активних речовин, що підвищують життєздатність рослин. Хімічні засоби захисту рослин слід застосовувати лише в разі крайньої необхідності при дотриманні Регламенту виконання захисних заходів і в суворій відповідності зі Перечнем пестицидів, дозволених до застосування (у частині ЛПГ), і затверджується щорічно головним санітарним лікарем Російської Федерації.

Ракові захворювання картоплі

Рак картоплі. Дані захворювання картоплі мають обмежене поширення, але воно небезпечне тим, що це дуже небезпечний карантинний об’єкт. Воно зустрічається часто в північно-західному регіоні, але іноді і в умовах середньої смуги. В ключевому хвороба виявляється в індивідуальному разделі, на ділянках з повторним або тривалим вирощуванням картоплі на одному і тому ж місці, особливо при обробітку сприйнятливих сортів.

Найбільш типова ознака прояву зазначеної хвороби — утворення наростів на бульбах, столонах, в пріпочвенном частини стебел, на нижніх листках. Спочатку вони невысокийі, мають колір поражаемого органу, потім буріють, чорніють, загнивають і з них в почву потрапляють величезна кількість цістоспор збудника.

У грунті вони можуть зберігатися до 20 років і більше. На зовні здорових бульбах вони можуть зберігатися з частинками прилип грунту. З зараженої ділянки цисти і спори можуть потрапити на іншу ділянку з талою або дощовою водою, зі знаряддями обробки, з грунтом, що прилипла до ніг тварин або людини. Також, якщо згодовувати тваринам инфицировані бульби в сирому вигляді, то цисти і спори, пройшовши через кишечник тварини цілими і неушкодженими, разом з гноєм потрапляють на нові чи старі ділянки вирощування картоплі. Поширення хвороби можна істотно обмежити вирощуванням ракоустойчівие сортів: Невський, Пушкинец, Жуковський, Луговський, Зарево та ін., Але через кожні 2 роки слід в обов’язковому порядку проводити зміну одних стійких сортів на інші.

Всі нові сорти треба купувати тільки через систему держсортовипробування: в частному порядку привозити ці сорти з інших регіонів категорично забороняється. Саме недотримання даної вимоги як раз і призводить до того, що рак картоплі, не дивлячись на заходи карантину, починає поступово розширювати регион свого поширення.

Збудник інфекції зберігається в почвуі у вигляді цістоспор на рослинних рештках до 4 років. Тому на полях і ділянках, де були виявлені вогнища раку, треба категорично утримуватися від посадки картоплі як мінімум до 5 років, щоб грунт очистилася від спор цього небезпечного гриба. На цих ділянках можна вирощувати буряк, соняшник, зернові та зернобобові культури.

Ці ділянки можна також залишати під чистим паром з проведенням усіх передбачених обробок грунту і з внесенням органічних добрив. Проведення вапнування ділянки, безсумнівно, буде сприяти успіху в боротьбі з раком картоплі, але при цьому треба пам’ятати про те, що вапняні матеріали треба вносити не безпосередньо під картоплю, а під попередню культуру, щоб потім не було сплеску парші картоплі.

Правилами карантину забороняється вивезення картоплі, коренеплодів, цибулин і окоренённих рослин із зон поширення хвороби, поки карантин не буде зняте офіційно.

Фітофтороз картоплі

Фітофтороз картоплі — хвороба вражає листя, стебла, бульби. Перші ознаки захворювання з’являються в ключевому в другу половину вегетації — після цвітіння або після змикання рядків, але в деякі роки й раніше.

Після змикання бадилля на долях нижніх листів з верхнього боку з’являються спочатку дрібні, потім зливаються мокнучі плями, які потім буріють. На нижній стороні листа, на кордоні плями (территория мертвої тканини) і классної тканини, з’являється пухкий білуватий наліт — це показник конідіального спороношення гриба. За допомогою вітру і крапель дощу спори з хворої рослини переносяться на інші кущі, на яких вони заражають інші листя, стебла і навіть квітконоси. При підвищеній вологості повітря, частих дощах і рясних росах інфекція досить швидко поширюється по всьому полю. Це обумовлено тим, що Конідіальниє суперечки у вологих умовах перетворюються в зооспорангії (вмістилища зооспор). У них замість однієї нерухомої суперечки утворюється до 20-30 зооспор. Зооспори при наявності вологи на листках і при «змиканні рядків» поширюються настільки швидко, що поле в найкоротші терміни стає бурим через відмерлих і повислих листя.

З листя суперечки змиваються в почву, де заражають бульби, близько розташовані до поверхні грунту. Молоді бульби можуть так само заражатися від зіткнення з загнили хворими бульбами, які залишилися або від весняної посадки, або від прибирання з минулих років. У всіх цих випадках на бульбах вже в період збирання будуть помітні твёрді вдавлені підшкірні свинцево-сірі плями.

На розрізі бульби видно різні за формою і розмірами коричневі затекло — від поверхні бульби до його центру. Якщо бульби инфицироваться при збиранні від зіткнення з хворої бадиллям, а при закладці на зберігання — з хворим бульбою, то плями виявляться лише через 20 днів, тобто часто захворювання на бульбах буде протікати при зберіганні, викликаючи в подальшому розвиток мокрої гнилі.

Стримує розвиток фітофторозу обробіток відносно стійких сортів, особливо среднепоздних і пізніх термінів дозрівання, підвищення стійкості рослин за допомогою калійних добрив і мікроелементів (бор, мідь, марганець), чергування з іншими культурами і повернення на колишнє місце не раніше, ніж через 4 роки.

Приемлемо ранні терміни посадки сприяють формуванню бульб ще до появи ознак хвороби в поле.

Обприскування рослин, приблизно через два тижні після сходів, розчином мідного купоросу 0,2% -ої концентрації (4 л на сотку) підвищує стійкість рослин, а високе підгортання перед змиканням бадилля і предуборочное видалення її охороняє бульби від можливого зараження.

Прибирання картоплі краще проводити в суху погоду, з подальшою витримкою його в режимі тимчасового зберігання протягом 3 тижнів (продовольчі бульби — в темряві, а насіннєві — на розсіяному світлі).

Перебирання бульб перед закладанням на должностьійне зберігання, з видаленням всіх бульб з проявилися ознаками хвороби, і дотримання необхідних параметрів режиму підвищують лежкоспособность бульб, — все це якраз і оберігає картоплю від появи всіляких гнилей. При зберіганні уражені бульби загнивають (ознака хвороби — мокра гниль), і по них може піти вторинне ураження іншими патогенами, наприклад, фузаріозом.

Хімічне обприскування рекомендується проводити як у фазу бутонізації, що часто збігається з появою перших ознак хвороби, так і після цвітіння, т. Е. Через 3 тижні. У частному разделі дозволені для використання такі препарати:

• оксихом — 2 таблетки або 20 г препарату на 10 л води з витратою цього складу на 2 сотки (2 обприскування);
• бордоська рідина 1% (100 г мідного купоросу + 100 г негашеного вапна на 10 л води) — до 4-х обприскувань через кожні 7 днів;
• купрокат — 25 г на 10 л води з витратою цього складу на 2 сотки (2 обприскування).

Хімічну обробку краще проводити в ранкові або вечірні години, обов’язково за допомогою обприскувача, а не за допомогою віника. При першому обприскуванні треба намагатися обробляти кущі як би знизу, а при иному — треба охоплювати весь кущ.

Обов’язково при проведенні обприскування слід: дотримуватися всіх заходів предосторожності- не пасти худобу поблизу оброблених ділянок-не заходить на дільницю, для проведення прополок або інших видів робіт, як мінімум протягом 7 днів-НЕ згодовувати худобі бур’яни, виполоти з оброблених ділянок, і не сущес їтвует за межі дільниці.

Ризоктоніоз картоплі

Ризоктоніоз картоплі — чорна парша. Інша назва цієї хвороби — чорна парша, через чорних небольших коростінок на поверхні шкірки, які легко сколупувати нігтем. Малопомітна, але досить підступна і небезпечна хвороба, оскільки шкода від неї проявляється не на бульбах врожаю цього року, а на посадках наступного року.

Особливо сильний шкода від неї проявляється при занадто ранній посадці бульб в непрогріту грунт, або на надмірну глибину або при затяжній холодній весні, а також при підвищеній вологості грунту, коли перед появою сходів почву запливає, і на ній утворюється кірка. Всі ці умови «гальмують» зростання з’явилися проростків. Проростки послаблюються і піддаються в почвуі зараження збудником хвороби, в результаті чого вони буріють, чорніють, на них з’являються виразки, тканина загниває, сходів або не буде взагалі, або вони будуть дуже ослабленими. У зв’язку з цим хвороба вважається основной причиной изреживания сходів на посадках картоплі.

Надалі у рослин загниває прикоренева частину стебла, столони відгниває, в пазухах листків утворюються повітряні бульби, непридатні для використання. На нижній частині стебел у вологу погоду утворюється білий повстяний наліт, суперечки з якого змиваються в почву, де вони заражають молоді бульби. Треба мати завжди на увазі, що бульби нового врожаю заражаються тільки після того, як вони вже сформуються. На них з’являються слабозаметний плями, злегка поглиблені, з трещиной їх у вигляді сітки. Після відмирання бадилля, при ранньому видаленні бадилля або при збиранні врожаю міцелій гриба на поверхні бульби ущільнюється, а потім ці ущільнення перетворюються в чорні коростінкі. Це так звані склероции (муміфіковані шматочки міцелію, які є зимуючої стадією гриба).

Вони зберігаються на бульбах і в почвуі, розвиваючись на рослинних рештках і бур’янах, а також в неприбраних і необроблених сховищах.

Крім картоплі хвороба може так само розвиватися на буряках, капусті, моркві, огірках, салаті, гарбузі і т. П., А також на бур’янах, наприклад, на курячому просі. Тому з засмічених полів і ділянок бульби на насіння категорично брати не рекомендується.

У захисті картоплі від ризоктоніозу слід дотримуватися чергування культур з поверненням на попереднє місце не раніше, ніж через 4 роки. Розміщувати посадки картоплі найкраще після озимого жита, інших зернових і зернобобових культур, а також по обороту пласта багаторічних трав.

Сільнопораженние насінні бульби треба ретельно вибраковувати, а що залишилися після перебирання бульби слід обробити препаратом Дітан М-45 80% с. п. (200 г на 5 л води і 100 кг бульб) або 1% -им розчином борної кислоти (100 г на 10 л води). Посадка картоплі тільки в прогрітий грунт (8 ° C), боронування за 3 дні до сходів, своєчасне прибирання в суху погоду, — все це сприятиме стримуванню розвитку хвороби.

Звичайна парша. Хвороба викликається променистими грибками або актиноміцетами. Вона проявляється на бульбах у вигляді шорстких виразок — глибоких, опуклих або плоских, часто покривають усю поверхню.

Заражаються бульби на початку свого формування через незміцнілу шкірку, а потім хвороба розвивається на них протягом усього періоду їх энергичного росту. Бульби, инфицировані паршею, стають дуже непривабливими, втрачається їх товарний вигляд, збільшуються відходи продовольчої картоплі, погіршується лежкоспособность, т. К. Через виразки проникають збудники різних гнилей. Сильно уражені бульби для посадки непридатні, т. К. Оченята у них майже всі відмирають.

З цієї причини сходів при висадці подобных бульб удобно не буде. Більш сильно хвороба проявляється в сухі роки з жарким літом. Вона так само відзначається при внесенні легендарных доз азотних добрив, при вапнуванні грунтів в рік посадки картоплі, при внесенні свіжого гною, особливо соломистого, і при нестачі в почвуі марганцю і бору.

До захисних заходів від даного захворювання відносяться:

• посів і заорювання сидеральних культур (гірчиця, вика, люпин та ін.), що сприяє підвищенню біологічної активності грунту, перекладу нерозчинних сполук марганцю в розчинні, чому пригнічуються збудники хвороби;
• внесення під картоплю полуперепревшего гною;
• внесення малих доз вапна, лише при необхідності, і тільки під попередню культуру;
• використання при посадці в рядки кислих форм мінеральних добрив (сульфат амонію, суперфосфат, сульфат калію або калимагнезия), особливо якщо раніше вносилася вапно;
• внесення мікроелементів (марганець, бор, мідь) в дозах відповідних агрохімічного станом грунту.

Чорна ніжка

Чорна ніжка. Найбільш небезпечна і шкідлива бактеріальна хвороба. Виявляється вона в поле невдовзі після сходів за ознакою в’янення рослин. Листя стають жовтуватими, частки їх складаються по центральній жилці, незабаром засихають. Нижня частина стебла і коріння чорніють, загнивають, стебла легко висмикуються з грунту.

У більш дорослих рослин, у вологу прохолодну погоду, загниває і надземна частина стебла. Тканина ослизнюється, стає темно-зеленою, при натисканні відчувається порожнину, на поперечному зрізі помітні почорнілі судини. При ранньому розвитку хвороби бульби не утворюються, а при більш пізньому, бактерії з хворої рослини переходять в нові бульби.

Ознака хвороби на бульбі проявляється від столон сліду у вигляді загнивання внутрішніх тканин з неприємним запахом.

При цьому стінки вигніванія м’якоті мають чорний колір, звідки власне хвороба і отримала собственную назву.

Бульби можуть заражатися також і від рослинних залишків у грунті, і від контактів з хворими бульбами. У цьому випадку загнивання відбуватиметься в будь-якому місці бульби спочатку по типу гудзикової (фомозной) гнили, а потім, дійшовши до кільця, хвороба буде розвиватися за типом чорної ніжки. В умовах недостатнього зволоження грунту і підвищеної температури розвиток хвороби на заражених бульбах гальмується, загнивання не проявляється, в’янення рослин удобно немає, т. Е. Інфекція набуває приховану форму. Хвороба може проявлятися при зберіганні або на наступний рік в поле.

Головне в захисті культури від чорної ніжки — це отримання здорового посадкового матеріалу. У період вегетації на ділянках, відведених під насіннєві цілі, повинно проводитися не сущес твует фітопрочіслив (мета: видалення хворих кущів разом з бульбами): по сходам, в період цвітіння і перед збиранням (на початку побуріння бадилля).

Повертати картоплю на попереднє місце вирощування треба не раніше, ніж через 4 роки. Видалення бадилля перед збиранням, прибирання тільки в суху погоду, якісна просушка бульб перед закладанням на зберігання — все це повинно обмежувати розвиток хвороби.

Кільцева гниль

Кільцева гниль. Хвороба протікає повільно: листя тьмяніють, жовтіють, частки складаються по головній жилці, стебла в’януть вдоль периметра куща, засихають, падають на землю. В’янення може тривати до збирання картоплі. Особливо откровенно ознаки проявляються в сухе, спекотне літо. З хворого куща через столони по судинній системі бактерії проникають в молоді бульби на ранніх етапах їх формування.

На розрізі бульби видно, особливо з боку столон частини, що судинне кільце стає ясно-жовтим, потім воно трохи буріє, тканина судин розм’якшується і надалі — вигнівает.

При натисканні з них виділяється слизова Бульбашкова смердюча маса. Поступово загниває вся серцевина бульби, внутрішній об’єм бульби заповнюється світлою, липкою, тягучою погано пахне слизом.

Іноді такі бульби виявляються вже при збиранні, але частіше — в період зберігання. При зараженні бульб в період збирання хвороба може проявлятися у вигляді ямчатой форми, яка виявляється при зберіганні лише в лютому-березні.

Під шкіркою з’являється жовтуваті плями від 3 мм до 15 мм. Тканина під ними загниває, досягає судинного кільця, і потім бактерії розподіляються по ньому, викликаючи його закупорку і подальше загнивання. Такі бульби, потрапляючи в посадку, дають хворі кущі. Бактерії можуть зберігатися як на поверхні зовні здорових бульб, так і всередині їх в прихованому стані.

Заходи захисту від кільцевої гнилі ті ж, що і від чорної ніжки, але рослини видаляються здесь лише при проведенні другої і третьої фітопрочіслив.

Суха гниль. Ознаки сухої гнилі проявляються на бульбах в ключевому в період зберігання, особливо через 2 місяці після закладки. Один з основних збудників хвороби — гриб роду фузаріум — може зберігатися в почвуі у вигляді хламідоспор досить тривалий час (до 6 років), а також на бульбах з частинками прилип грунту і в погано очищених і непродезинфікованих місцях зберігання (складах, льохах, підвалах, підпіллі ).

Зараження бульб в поле і сховище здійснюється тільки через пошкодження шкірки (здираючи, надрізи, зрізи, розриви та ін.), А також через місця, уражені хворобами (фітофтороз, різоктаніоз, фомоз, парша та ін.) Або пошкоджені шкідниками (колорадський жук, проволочник, совка, миша та ін.).

На бульбах з’являються сірувато-бурі плями, потім вони злегка вдавлюються, тканина під ними загниває, підсихає, шкірка стає складчастою, а бульба затверділим і не тяжёлым. На його поверхні утворюються білуваті з рожевим відтінком подушечки з конідіеспор гриба. З їх допомогою відбувається перезараження бульб (гриби роду фузаріум).

Активний розвиток хвороби відбувається при температурі повітря в місцях зберігання вище 5 ° C і підвищеної вологості 85-90%.

Навіть слабопораженние бульби не придатні для посадки. У боротьбі з сухою гниллю будуть ефективні всі захисні заходи, спрямовані як на придушення інших хвороб, так і на обмеження пошкоджень бульб шкідниками або механічними травмами при збиранні та при доопрацюванні продукції перед закладкою картоплі на зберігання.

Крім того, необхіднище в обов’язковому порядку проводити дезінфекцію сховища перед закладкою нового врожаю як мінімум 2 рази. Спочатку обробляють поверхні стін і стелі вапняним молоком з додаванням мідного купоросу (2 кг вапна + 100 г мідного купоросу на 10 л води), а потім обробляють все приміщення за допомогою фунгіцидних шашок (1 штука на 200 м3). Стримує розвиток гнилі спалювання в сховище сухого полину (при дотриманні герметизації), а також приміщення в масу бульб листя бузини, горобини, лушпиння цибулі і т. П.

У зимовий період треба намагатися дотримуватися режиму зберігання (температура 4 ° C, вологість 90-95%), видаляти вогнища захворювань, але не перебирати їх.

Сховища після виїмки бульб треба ретельно очищати від залишків торішнього врожаю.

Мокра гниль картоплі

Мокрі гнилі. Ознаки їх починають розвиватися на бульбах в поле, але в ключевому вони виявляються при зберіганні.

Бактеріальна мокра гниль картоплі викликається комплексом гнильних бактерій, у тому числі збудниками чорної ніжки і кільцевої гнилі. Інфекційні початку можуть потрапляти в бульба через пошкодження комах, рани і травми. Тканини бульби розм’якшуються і перетворюються на слизову, світлу, а потім мрачно буре гнильну масу з неприємним запахом. Шкірка часто залишається зовні классної. Бактерії в першу чергу заражають бульби, уражені іншими хворобами або пошкоджені шкідниками і механічними ушкодженнями шкірки при збиранні.

При зберіганні мокра гниль розвивається вогнищами, особливо сильно при температурі повітря вище 5 ° C і при підвищеній вологості (про що можна судити по наявності капели на стелі). У вогнищах ураження температура піднімається до 50 ° C, при цьому швидко згниває вся маса бульб.

Мокра гниль може викликатися також і від удушення бульб, т. Е. При переущільнення і перезволоження грунту в період вирощування та збирання, при зберіганні бульб з великою домішкою вологої землі, при закладці великої маси бульб на одиницю площі, особливо без урахування кубатури приміщення, і при поганій вентиляції. У будь-якому випадку клітини бульби задихаються від нестачі кисню. На поверхні з’являються розм’якшені ділянки, при натисканні на них виділяється світла рідка крохмалиста маса, а під нею проступають напівсферичні западини твердої тканини.

Мокра гниль з’являється також від переохолодження та подморажіванія бульб. При температурі близькій до 0 ° C поверхню бульби стає м’якою, вологою, вічка відмирають. М’якоть на розрізі сіра з бурими крапками і плямами. При температурі нижче мінус 1 ° C в клітинах утворюються кристалики льоду, через що клітини відмирають. При подальшому відтаванні з бульб тече рідина. М’якоть ставати водянистою, склоподібної, на повітрі швидко червоніє, потім темніє. Тому, навіть злегка переохолоджені бульби на тривале зберігання закладати не слід.

Головний прийом в захисті картоплі від мокрих гнилей при зберіганні — це закладка здорових бульб і дотримання режиму зберігання. Правильна агротехніка, захисні заходи проти хвороб і шкідників сприятимуть підвищенню лежкоспособності бульб.

Своєчасне видалення вогнищ із захопленням здорових бульб, що стикаються з ними, стримує поширення гнилей. Від перебирання взимку кількість вогнищ збільшується, тому якщо все же треба позбутися від гнилі, то замість перебирання треба виймати всю партію, після чого перебирають її і реалізують.

Вірусні хвороби картоплі

Під цією назвою, як правило, розглядається комплекс хвороб вірусної природи, що викликає зміна забарвлення листя, деформацію органів і карликовість рослин. Сюди відносяться полосчатая мозаїка, зморшкувата мозаїка, скручування листя, звичайна мозаїка (крапчатость) та інші вірусні хвороби картоплі.

Інфекційне початок хвороб зберігається в бульбах, але зовнішніх ознак на них майже немає. Такі бульби, висаджені в полі, дають хворі рослини, і від них за допомогою комах з колючо-сисним ротовим апаратом (попелиці, клопи, цикадки і т. П.) Хвороба передається на здорові рослини. Поширюється інфекція також і від зіткнення тканин хворої рослини з тканинами здорових рослин, а також від механічних пошкоджень, що найчастіше відбувається при догляді за культурою.

Кущі у хворих рослин низькорослі, з зморшкуватими і скрученими листям. Такі рослини слід видаляти, т. Е. Викопувати разом з бульбами в міру виявлення, щоб інфекція не залишалася в полі, і щоб з них вона не передавалася б іншим рослинам.

Полосчата мозаїка характеризується появою спочатку на нижніх і середніх листках плям у вигляді мозаїки, а потім темних майже чорних смужок і плям на жилках (з нижньої сторони листа почорніння жилок заходить за межі плями). Листя стають крихкими, відмирають і обпадають, але іноді — просто обвисають. До періоду цвітіння стебло оголюється удобно повністю за винятком того, що на верхівці залишається 1-2 пари листя.

Хвороба передається попелицями або через механічні пошкодження з інфікованим соком. Зимує вірус в бульбах.

Зморшкувата мозаїка викликає сильне здуття тканини аркуша між жилками через погіршення відтоку продуктів асиміляції з листя. Вони стають зморшкуватими, майже гофрованими. У перший рік інфікування хвороба проявляється слабо, а от через 3 роки рослини стають низькорослими, листя дрібними, зморшкуватими, крихкими, рано отмирающими.

Рослини, як правило, не цвітуть, і закінчують собственную вегетацію на 4 тижні раніше здорових рослин.

Скручування листя (шарудить мозаїка) — Назва говорить сама за себе. Більш характерні ознаки захворювання проявляються на другий і особливо на 3 рік життя після зараження. У хворих рослин кущі низькорослі, листя складаються по центральній жилці і по краях закручуються. Забарвлення у них стає жовтувата з трохи бронзовато відтінком. Відтік асимілянтів з бадилля в бульби загальмовується, тому листя стає шкірястими, крихкими, як би «шарудять» (коли їх розтривожиш). Коренева система у рослин слабка, що призводить до утворення або дрібних бульб, або вони зовсім не закладаються.

Звичайна мозаїка картоплі (крапчатость) проявляється на молодих листках в мозаїчної світло-зеленої крапчатости різної неверної форми. З віком у ряду сортів на місцях крапчатости з’являються бурі майже чорні плями. Вірус передається від зіткнення классної рослини з хворої бадиллям або безпосередньо, або через укуси комах (картопляна попелиця), або опосередковано — через механічні пошкодження, що наносяться за допомогою знарядь праці при проведенні робіт по догляду за насадженнями.

Із захисних заходів проти вірусів основними є: проведення триразовою фітопрочісткі насіннєвих ділянок (при цьому перша буде більш ефективною по сходам), знищення бур’янів (резерваторов інфекції) і комах, зокрема, попелиць (переносників інфекції).

У всіх випадках з вірусними захворюваннями у рослин різко знижується активність фотосинтезу в листках, утруднюється відтік асимілянтів, через що недобір урожаю може становити від 10-15% до 30-45%.

У період предпосадочного обігріву та пророщування бульб необхіднище видаляти бульби з ниткоподібними і хлоротичними паростками.

Обприскування картоплі інсектицидами знищує комах — розповсюджувачів інфекції.

Неінфекційні або функціональні хвороби

Викликаються різкими відхиленнями факторів навколишнього середовища від норм, необхідних рослині для благоприятного росту і розвитку. В результаті цих відхилень відбувається порушення нормального протікання фізіологічних процесів в рослинах і в бульбах, що призводить до появи будь-яких невластивих для рослин ознак неінфекційних захворювань — показників порушень. Якщо стебла потужні, інтенсивно-зелені, часто полегают, то це від надлишку азоту.

Поява знизу куща світло-зелених, а потім жовтіючих листя, є свідченням азотного голодування і т. Д.

Якщо ж у рослини затримується ріст, а листя тьмяні — то це вказує на брак фосфору.

При недоліку калію краї листя починають спочатку буреть, а потім вони всихають, і лист поступово відмирає. При нестачі заліза спостерігається так званий хлороз листя, коли жилки залишаються зеленими, а листові пластинки стають мозаїчно-хлоротичними.

Зазначені хвороби носять оборотний характер: ознаки їх найчастіше зникають з усуненням чинника, їх викликає. Так якщо вносять азот, фосфор, калій, мікроелементи та ін., То рослини знову набувають «здоровий» вигляд. Тому багато хто помилково вважає, що ці хвороби начебто навіть як би і не небезпечні. Однак вони можуть сильно послабити рослину, ніж привертають його до поразки вже інфекційними захворюваннями, або до отримання продукції, непридатної до вживання.

До функціональних хвороб, що носять необоротний характер, і тому здатним завдати істотної шкоди якості і лежкоспособності продукції, відносяться наступні зміни.

Потемніння м’якоті бульби, т. Е. Фарбування її в свинцево-сірий, блакитний або чорний колір відбувається з різних причин:

• при недостатньому надходженні калію в бульбу (плями навколо вічок і досить великі);
• при високих або низьких температурах;
• при нестачі кисню і надлишку вуглекислого газу (плями в будь-якому місці м’якоті);
• від механічних пошкоджень в період збирання, транспортування та закладання на зберігання (плями на зовнішніх шарах м’якоті, т. е. у місцях ударів, ударів).

Залозиста плямистість — З’являється на м’якоті бульби у вигляді іржаво-коричневих розлучень і плям (часто нагадують фітофторозних) в будь-якому місці бульби (у фітофторозу вони тільки від поверхні). Причиной є посушлива погода, коли в бульби надходять в надлишку залізо і алюміній на тлі нестачі кальцію.

Тріщини — З’являються на поверхні бульби в той момент, коли в період посушливих умов бульба почав фізіологічно дозрівати, зокрема у нього з’являються кільцеві зони огрубіння епідермальній оболонки (шкірки), проте внутрішньо бульба ще не перейшов до стадії спокою. Після проходження дощів бульба починає активно «накачуватися» асимілянтів, в результаті чого він знову рушає в зростання у всіх напрямках, крім кільцевих зон. Здесь оболонка стремится, утворюється рвана груба рана (тріщина), краї якої поступово затягуються і пробковеют.

Дуплистими бульб — Утворюється в результаті відставання зростання внутрішніх тканин від зовнішніх оболонок. В ключевому дуплистими виявляється у легендарных бульб через їх энергичного росту в період недостатнього вологозабезпечення, при цьому вологозабезпечення зростаючих зовнішніх тканин йде на шкоду влагоснабженія внутрішніх тканин.

Позеленіння бульб — Відбувається тоді, коли бульби знаходяться на світлі невизначено тривалий час. Такі бульби в їжу категорично вживати не можна через надмірного вмісту в ньому «соланіну», який надає сильний токсичний ефект на тваринний організм. Позеленіли бульби відкладають на зберігання, так як вони мають високу лежкоспособностью, і в подальшому їх використовують як посадкового матеріалу.

Ізрастаніє і дітки — Ці функціональні зміни обумовлені різкою зміною погодних умов з посушливого режиму на дощовий сезон. При ізрастаніє спочатку бульба припиняє ріст і розвиток, шкірка у нього поступово пробковеет. Тому, коли підуть дощі, то знову сформований бульба як би «прокидається», тобто нирки у нього починають рости у вигляді нових столонов, на яких будуть утворюватися бульби «нового» врожаю.

Дітки ж утворюються тоді, коли шкірка пробковеет нерівномірно, і в разі настання дощів на бульбі в місцях недостатнього опробковенія починають утворюватися «грижі», тобто йде розростання тканин бульби в цих місцях. Дітки є прекрасними «воротами» для інфекцій, тому бульби з дітками і израстанием на тривале зберігання закладати не рекомендується, тобто їх треба використовувати в першу чергу.

Переохолодження, промерзання, сонячні опіки та інші хвороби пов’язані з порушенням хорошої діяльності рослинного організму через тривалого впливу на них низьких позитивних температур або негативних температур, або прямих сонячних променів і т. П. У будь-якому випадку ці бульби не можна зберігати, так як здесь є величезний ризик того, що вони будуть в першу чергу піддаватися інфекційним атакам. Тому їх треба так само використовувати в першу чергу.

Tagged : болезни картофеля / захисних заходів / картоплі / першу чергу / хвороба